У листопаді 2009 року запрацював найскладніший та найдорожчий пристрій на Землі – Великий адронний коллайдер (ВАК). Після довгих серій експериментів він фактично підтвердив існування бозонів Хіггса. Тепер від нього очікують відкриття частинок темної матерії. Влітку того ж року почав діяти ще один унікальний прилад – космічний телескоп Planck. Щоправда, ця подія не мала такого суспільного ...
У 2015 році виповнюється 50 років з часу відкриття реліктового випромінювання (РВ), яке є спостережуваною основою сучасної космології – науки про Всесвіт як ціле, його еволюцію, формування структури. Наскільки велике значення для фундаментальної науки має вивчення цього випромінювання, свідчить хоча б той факт, що за його дослідження вже двічі отримували Нобелівську премію з фізики: у ...
Усе в природі рано чи пізно відмирає, щоб дати нове життя. Не є виключенням і зорі. Щоправда, живуть вони за нашими мірками дуже довго – мільйони та мільярди років. Деякі з них (червоні карлики) помирають тихо, залишаючи по собі білих карликів, ядра яких складаються з гелію. Інші роздуваються до червоних гігантів, а потім, скинувши оболонку (планетарну туманність), перетворюються на білих карликів з вуглецево-кисневим ядром. Є й такі, життя яких завершується грандіозним вибухом – спалахом наднової. Про них і йтиметься далі. ...
Впродовж багатьох тисячоліть зоряне небо над нами величне і незмінне, чого не можна сказати про його „земний портрет” – атлас зоряного неба. Перший атлас ще у 140 році н. е. склав Клавдій Птолемей. Він описав 48 сузір’їв, і лише 9 з них не дожили до наших днів, а сузір’я Корабель Арго розпалося на три (Кіль, Корма, Вітрила). ...
Хто з нас не милувався білосніжними хмаринками на тлі блакитного неба, які змінювали форму, перетворюючись з чудернацького баранчика на казкову фею, дивовижного звіра, бублик, пташку, парасольку? Напевно, так само стародавні люди вдивлялися у нічне небо, намагаючись зрозуміти, на що схожі обриси деяких груп зір. Що підказувала їхня уява, ми бачимо на стародавніх зоряних атласах: більшість сузір’їв на небесній сфері мають назви тварин. ...
Розшукуючи на небі цікаві об’єкти для спостереження, спостерігачі у ХVIII столітті інколи виявляли маленькі зеленуваті круглі плямки, схожі на диски планет. Однак вони не рухалися відносно зір, а тому вочевидь знаходилися далеко за межами Сонячної системи. Саме тому у 1784 році Вільям Гершель, першовідкривач Урана, виокремив цей клас туманностей і запропонував назвати їх планетарними. Більшість ...
Зимового вечора у південній частині неба ви обов’язково звернете увагу на три доволі яскраві біло-голубі зорі, які вишикувалися вздовж однієї лінії, нахиленої до горизонту. Наші предки називали їх Косарями (зорі сходять вранці в пору сінокосу). Це не все сузір’я, а лише „пояс” найкрасивішого зимового сузір’я Оріон (гр. ŏρίων). Воно дуже давнє і внесене ще в каталог зоряного неба „Альмагест” Клавдія Птолемея. ...
Вдивляючись неозброєним оком у безкраї простори нічного неба, ми добре бачимо величезну кількість зір, які мінливим мереживом височіють над нами, і лише 5–6 об’єктів, схожих на туманні хмаринки. У бінокль та невеликий телескоп таких туманних об’єктів можна налічити вже дві–три сотні. Декілька століть учені намагались розгадати природу таких утворень. Які тільки гіпотези не висували! Наприклад, що туманності – це випаровування трясовини. Серйозні вчені вважали, що туманні плями на тлі зоряного неба – це гігантські міжзоряні газові хмари. Інші, не менш поважні, доводили, що природа туманностей така ж, як і нашої Галактики. Врешті з’ясувалося, що праві і перші, і другі. ...
Все велике та величне починається з малого і непримітного. Неодноразово журнал „КОЛОСОК” описував великих членів сонячної родини – планет та їхніх супутників¹. А ось „малеча” Сонячної системи досі несправедливо залишилася поза нашою увагою. Між тим, простір між планетами та зорями не порожній. Він заповнений потоками елементарних частинок, випромінюванням усіх діапазонів, силовими полями, атомами, молекулами, іонами ...
„Мовчання нічного неба – це золото… У пошуках позаземного життя відсутність новин – це хороші новини. Вони обіцяють добре майбутнє для людства.” Нік Бостром, філософ Де ж усі? У попередньому числі журналу ми розглянули аргументи на користь існування позаземних цивілізацій. Їх, аргументів, на диво, багато. Однак якими б переконливими не здавалися міркування і результати спостережень, ...
Зоряне небо здається безмежним, але ми бачимо лише мізерну крихту справжньої безмежності. Поглянь на схему нашої Галактики. Ми знаходимося на її периферії, у центрі блакитної кульки поміж галактичними спіральними рукавами Стрільця і Персея. Всередину цієї кульки потрапляє 90 % усіх поодиноких зір, які ми бачимо на нічному небі. Навіть у найзорянішу ніч це лише 2 500 зір із приблизно 100 мільярдів зір нашої Галактики. Майже всі вони розташовані не далі, ніж за 1000 світлових років від нас (це приблизно 1 % від діаметра Молочного Шляху). ...
Щоб залишити Сонячну систему, космічний апарат поблизу Землі має мати третю космічну швидкість, а це потребує чималих затрат палива. Щоб зменшити їх, вигідно стартувати поблизу екватора, використовуючи осьовий (≈0,5 км/с) та орбітальний (≈30 км/с) рух Землі. За таких умов апарат може досягнути третьої космічної швидкості і покинути Сонячну систему з швидкістю ≈17 км/с відносно Землі та (30+17)=47 км/с відносно Сонця. Досягнувши такої швидкості, апарат рухатиметься по незамкнутій траєкторії, а його швидкість відносно Сонця буде зменшуватися і на безмежності прямуватиме до нуля. Але сучасні ракети-носії не можуть доставити на орбіту необхідної для цього кількості палива. Тому досі жоден космічний апарат не розвивав третьої космічної швидкості і не покидав Сонячну систему у такий спосіб. ...
Ось ми, нарешті, і дістались до околиць Сонячної системи, де статечно обертаються крижані велетні – Уран і Нептун. На відміну від газових гігантів Сатурна і Юпітера, що складаються здебільшого з Гідрогену та Гелію, в надрах Урана і Нептуна багато льоду. Саме тому астрономи називають ці планети крижаними велетнями. Супутники Урана Навколо Урана обертається 27 супутників. ...
Можна читати про сонячні затемнення, переглядати в Інтернеті фото чи відео цих явищ, але це не зрівняти з неймовірним захопленням від небесного спектаклю, який спостерігаєш, а ще цікавіше – досліджуєш особисто. Щоправда, такі спостереження треба планувати заздалегідь. Зрештою, так само, як і похід до театру. 20 березня 2015 року територія України перетворилася на велетенську театральну залу. Юні астрофізики Луківської школи Самбірського району на Львівщині скористалися безкоштовним квитком на цю грандіозну виставу, щоб спостерігати за частковим затемненням Сонця, яке за дивним збігом обставин випало ще і на день весняного рівнодення. ...
Розповідаючи про супутники планет, ми поступово віддаляємося від Сонця. Що далі, то менше воно зігріває ці далекі та практично незвідані „землі”. Сьогодні наша розповідь про родину супутників Сатурна, який торує простори Сонячної системи на відстані майже півтора мільярди кілометрів від Сонця. Сатурн – шоста планета від Сонця, домівка багатьох унікальних світів. У сатурновій родині 62 природних супутники, з яких 53 мають власні назви. За кількістю супутників Сатурн поступається лише Юпітеру. Ретроградними називають супутники, які обертаються в напрямку, протилежному до руху планет навколо Сонця. Якщо ж напрямки обертальних рухів планети і супутника співпадають, такі супутники називають проградними. ...