Проміжок часу з середини XIX до середини XX століття в біології є епохою синтезу наукових біологічних знань. У науці відбувається поєднання знань у цілісні наукові теорії, які й стали основою біології. Поштовх цьому дали фундаментальні теорії Чарльза Дарвіна та Теодора Шванна, які вказали загальний напрям її розвитку: з’ясовувати причини явищ живої природи. Слово „причини” звучить грецькою мовою як „казуаліс”, тому цей період у науці називають казуальним. Дослідження науковців цієї епохи спрямовуються на виявлення важливих біологічних законів, розкриття структури біологічних систем, простеження внутрішніх і зовнішніх зв’язків цих систем. Видатні біологи Ернст Геккель, Грегор Мендель, Климент Аркадійович Тімірязєв, Микола Іванович Пирогов, Фрідріх Мішер, Дмитро Йосипович Івановський, Іван Петрович Павлов, Ілля Ілліч Мечников, Пауль Ерліх, Томас Хант Морган, Микола Іванович Вавилов, Олександр Олександрович Богомолець та інші отримують знання, шукаючи відповіді на запитання „Звідки? Чому? Де? Як?”. Шукали за допомогою своїх вірних помічників, якими були і залишаються мишки й мушки, жабки й ящірки, собаки й кішки, мавпи та дельфіни.
Поширити
0