- В. зелене.
За часів динозаврів вугілля було зелене, буйне і живе… Про органічне походження вугілля ми знаємо завдяки науці про викопні рештки рослин і тварин – палеонтології (від дав.-гр. „παλαιοντολογία”). У кам’яновугільному періоді на суші домінували непроглядні ліси гігантських деревоподібних папоротей і ранніх насінних рослин. Саме вони склали основу світових покладів кам’яного вугілля, тому їхню спільноту неформально називають „вугільним лісом”.
Детальніше про карбонові ліси читай у статті Дарії Біди „Зелена сутність чорного вугілля” журналі „КОЛОСОК” № 1/2013.
- Б. Бджола. Д. Білка.
Першими приймають енергію сонця рослиноїдні тварини (їх ще називають травоїдними або фітофагами). Ці тварини є первинними споживачами у харчових ланцюгах. Щоб їх розпізнати, треба бути справжнім юним натуралістом. Таких знаних хижаків, як вовк і крокодил упізнати не складно, а от чим живиться кріт, знають не всі. Кріт полюбляє дощових черв’яків. Як і його жертви, він робить у ґрунті велику кількість ходів, чим також сприяє проникненню повітря у ґрунт. Там він визбирує черв’яків. Взимку, коли черви заглиблюються, тікаючи від холоду, кріт теж спускається на нижні поверхи своїх нір. А от білка і бджола у ланцюгах живлення є рослиноїдними тваринами. Їжа у них різна, але в обох – рослинного походження.
- В. Амазонку.
Амазонка, в буквальному розумінні, „керує” життям на півночі Латинської Америки. Вона впливає на клімат, рельєф, життя флори й фауни. Хоча річка протікає в одному з найбільш важкодоступних для людей регіонів планети, вздовж її русла проживає понад 7 млн. осіб.
У сезон дощів вода може підійматися до 20 метрів, а площа, яку займає річка у деяких Амазонка – наймогутніша річка планети. Її береги не з’єднує жоден міст. Автомобілі переправляють з одного берега на інший водним транспортом. І хоча людям не вдалось приборкали течію Амазонки, господарська діяльність на її берегах може негативно позначитися на екосистемі Амазонії.
місцях, збільшується втричі! Внаслідок таких неймовірних метаморфоз, навколишні джунглі перетворюються на підводні ліси, між деревами яких плавають дельфіни, піраньї та інші підводні мешканці. Амазонка так часто змінює своє русло, що селище може раптово опинитися у центрі течії річки. У таких випадках людей рятує лише негайна евакуація. Дивовижно, але люди радіють, коли річка змінює русло! Це тому, що мінерали, які містяться у річковому мулі, підвищують родючість прибережних ґрунтів.
Детальніше про це чудо природи – ріку Амазонку – читай у статті Юрія Шивали „Норовлива Амазонка” у журналі „КОЛОСОК” № 6/2012.
- Г. У правилах дорожнього руху України знак 1.36 „Дикі тварини”
Цей попереджувальний знак установлюють поза населеними пунктами на відстані 150–300 м, у населених пунктах – на відстані 50–100 м до початку ділянки дороги, на якій можлива поява диких тварин.
У наш час автотранспорт є основним джерелом забруднення повітря у великих містах. А ще під колесами автомобілів масово гинуть тварини. Наприклад, тисячі їжаків щорічно гинуть через це. Засліплений автомобільними фарами, їжак поводить себе так, як завжди у випадку небезпеки: завмирає і звертається в клубок. Тільки хороша реакція водія може його врятувати.
А кожної весни набуває актуальності проблема винищення земноводних на дорогах. З настанням теплих днів починається перша хвиля, як правило, найчисельніша, міграційних процесів у земноводних.
Тварини гуртами пересуваються зі своїх зимових схованок на природне місце розмноження. Величезну загрозу для чисельності земноводних популяцій тварин створюють водії, які щовесни на шалених швидкостях передавлюють тисячі рідкісних земноводних. Ця проблема найбільше стосується сільських доріг, які проходять між лісом та полем, де розміщені водойми. Таким чином, масово знищуються саме червонокнижні види: жаба прудка, карпатська саламандра тощо. Ця проблема є світовою. За кордоном для того, щоб земноводні не гинули під колесами автомобілів, влаштовують переходи, паркани, попереджувальні знаки.
- А. голограми.
Оптичні елементи (голограми) – ефективний і надійний захист від підробок. Оптичні елементи захисту розміщені на дифракційно-оптичних структурах у товщі фольги. За належного виготовлення голограми підробити чи скопіювати ці елементи практично неможливо.
Голографічна етикетка – це штампована етикетка з голографічною структурою на липучці, яка за спроби її змістити або зняти, руйнується. Носієм слугує силіконовий папір. Голографічні етикетки можна наносити вручну або машиною. Підбір конкретної технології переносу залежить від обладнання і основи.
Для виготовлення голограми застосовують низку складних і точних процесів. На одну голограму можна записати десятки зображень, створити тривимірні зображення зі стереоскопічними і об’ємними ефектами, ефектами руху та інтенсивними кольорами райдуги, які є складовими частинами білого кольору. Залежно від освітлення, ми бачимо різні орнаменти, кольори і зображення. Комплексна структура і безмежні можливості використання голографії – надійний захист від підробок.
- А. Соду. В. Пісок. Г. Вапняк.
Скло – це аморфний, крихкий, як правило, прозорий матеріал, що утворюється під час застигання в’язкого розплаву суміші піску (SiO2), соди (Na2СО3) і вапняку (CaСО3) за температури 1 450–1 500 ºС. Так отримують віконне (пляшкове або натрієве) скло. Умовна формула – Na2О•CaO•6SiO2.
Іноді соду або вапняк замінюють іншими компонентами, щоб отримати особливі або спеціальні види скла (тугоплавке, криштальне, оптичне тощо).
Докладніше про історію скла, про методи його виготовлення та оброблення читай у статті Дарії Біди „Історія скла” у журналі „Колосок” № 2/2010, а також у статті Віктора Мясникова „Дивовижні неорганічні речовини і матеріали” у журналі „Колосок” № 9/2012.
- Б. Чай.
Уважно переглянувши упаковки чаїв у супермаркеті, ви переконаєтеся, що ми купуємо чорні та зелені чаї. Але є й інші. У світі класифікують чай, переважно, за ступенем окислення чайних листочків. Чай набуває того чи іншого кольору в процесі ферментації. Окислення негативно впливає на якість готового чаю. Що менше окислювальних процесів відбувається під час перероблення чайного листя, то вища його якість. Китайці вирізняють шість основних різновидів чаю: білий, зелений, жовтий, жасминовий, червоний та чорний.
Білий чай (англ. White Tea, Silver Tips) є різновидом чаю з найменшим ступенем ферментації. Для нього збирають тільки верхні м’які та ароматні бруньки або бруньки з одним найближчим листочком, який ще дуже ніжний та соковитий. В Україні цей різновид чаю мало відомий, але інтерес до нього зростає.
Дуже корисний зелений чай. Його виробництво передбачає висушування і подальше різноманітне скручування листя, яке дозволяє регулювати аромат і смакову насиченість напою. Готовий висушений зелений чай має зелений колір; потемніння заварки до коричневого чи темного забарвлення – ознака неякісного чаю. Зелений чай містить багато кофеїну та дубильних речовин, тому від тривалого заварювання він може гірчити. За оцінкою німецьких учених, зелений чай входить у десятку найкорисніших продуктів харчування. Ще стародавні китайці знали про лікувальні властивості чаю, який вони іменували „вогнем життя”, вважаючи, що він зміцнює дух і тіло.
Жовтий чай – порівняно маловідомий за межами Китаю, однак дуже популярний у цій країні. Виробництво цього різновиду чаю відрізняється від виробництва зеленого додатковим етапом повільної ферментації, який триває від 30 хвилин до тижня, залежно від ґатунку чаю. Для жовтого чаю збирають найніжніші бруньки (іноді з одним або двома листочками), вкриті сріблястими ворсинками.
Жасминовий чай – це зелений чай, ароматизований квітами жасмину. Існує два способи ароматизації: швидкий, коли чайний лист і квіти жасмину підв’ялюють разом протягом доби, і повільний, коли готовий зелений чай і квітки жасмину змішують і зберігають разом упродовж ста днів, після чого квіти вибирають із чаю. Багато хто намагався зробити жасминовий чай власноруч: насушити у травні духмяних квітів жасмину і додати їх у чай. Але після сушіння квіти втрачають запах. Це тому, що духмяні кущі, які ростуть на території України і нагадують жасмин, насправді називаються чубушником. Справжній жасмин (квіти якого роками не втрачають запаху, бо містять багато ефірних олій) росте лише у Південній Азії. Жасминовий чай, який заведено пити без цукру, сприяє появі відчуття свіжості, піднесеного настрою.
Червоні чаї (або улуни) виготовляють переважно в Китаї. Для улуна збирають уже досить зріле листя з дорослих кущів. Виробництво червоного чаю включає зав’ялювання, скручування, ферментацію, підсмажування, повторне скручування і подальше сушіння. Завдяки цим процесам у чайних листках утворюється суміш речовин, яка наділяє напій червоного чаю властивостями зеленого і чорного чаю. Найдорожчий у світі чай, що називається Дахунпао (в перекладі „Великий червоний халат”), належить саме до улунів. Щороку збирають не більше 500 грамів легендарного чаю, а вартість готового продукту досягає 685 тисяч доларів за кілограм.
Чорний чай – різновид чаю, який отримують шляхом повного або майже повного окислення листків чайного куща. Чорний чай є найбільш ферментованим, що надає йому смоляного аромату. В Європі чорний чай поширився завдяки тому, що не псувався і не втрачав свій смак після тривалого транспортування. Чорний чай родом із багатьох індійських, китайських і африканських плантацій. Особливо ароматний чай родом із Дарджілінга, району в північній частині Індії. Відомі та цінні також види чаю з провінцій Ассама та Цейлону. Але справжній чорний чай – це чай Пуер, який є єдиним чаєм, цінність якого з віком збільшується, а смак покращується.
Радимо прочитати також першу частину статті Валерія Соболя „Цей різнобарвний чай” у журналі „КОЛОСОК”, № 9/2011.
- Д. Людина розумна.
Перші 33 види ссавців зникли із Землі протягом 1 800 років, наступні 33 види – за 100 років, ще 40 – за 50 років; понад 600 видів є сьогодні під загрозою зникнення. І це лише ссавці. Чому кількість зникаючих видів організмів так зростає? Хто спричиняє екологічну катастрофу на нашій невеликій беззахисній планеті? Людина! Її біологічна назва – Homo Sapiens – Людина розумна. Але чи достатньо вона розумна? Антропогенний вплив на довкілля, тобто вплив людини, здебільшого негативний. Людина знищує тварин, виловлюючи і полюючи на них, рослин – збираючи, як лікарські та декоративні. Вона змінює середовище і, таким чином, глобально впливає одночасно на всі живі організми і в тому числі на себе.
- Г. папір.
На виставці, яка відбувалася 1873 року у Відні, один із фабрикантів на стенді поруч з паперовими виробами своїх фабрик повісив осине гніздо. Воно наче промовляло: „Якби люди вчилися в ос, то значно раніше винайшли б спосіб виробництва паперу”.
Ви гадаєте, що китайці першими винайшли папір? Помиляєтесь. Він був винайдений паперовими осами задовго до того, як людина навчилася писати! Представники підродини суспільних ос (Vespinae) не вміють, як бджоли, виділяти віск. Ці комахи будують комірки своїх стільників із речовини, подібної на картон.
Технологія осиного „паперового виробництва” схожа до нашої, людської. Міцними гризучими щелепами оса зішкрібає деревину на старих деревах, пеньках і навіть парканах. Ретельно її подрібнює, перемішує з водою та клейкою слиною, а отриману масу наносить тонесеньким шаром на основу гнізда. Після висихання утворюється нещільна паперова кірка, подібна на грубий пакувальний папір. Звичайно, якість такого „паперу” низька, адже оси використовують стару підгнилу деревину і кору.
Щоб дізнатися більше про ос, читай статтю Ірини Пісулінської „Осина школа”, журнал „КОЛОСОК”, № 1/2010.
- Д. Локомоція.
Локомоція – рухи, за допомогою яких тварини переміщуються у просторі (у повітрі, воді, ґрунті, по твердій поверхні). Наприклад, ходіння (ведмеді), плавання (риби), стрибання (кенгуру), політ (птахи), повзання (змії), брахіація (гібони, див. мал.)
Більше про те, як рухаються тварини, читайте у газеті „КОЛОСОЧОК” № 17–20/2018 „Рух – це життя”.
- В. дуб.
Праслов’яни майстрували з цілого стовбура дуба найкращі човни. У народі великий човен так і називали – дубом. Під час воєнних походів на дубах перевозили визволених із неволі співвітчизників та велику кількість захоплених гармат. Меншими човниками, так званими дубками, плавали по Дніпру та його притоках мирні рибалки.
Більше про дуб читайте у статті Марії Надраги „Дуб”.
- В. Горлиця.
Пташкою 2020 року в Україні обрана горлиця звичайна.
Читай про горлицю статтю Андрія Бокотей „Cимвол ніжності”, журнал „КОЛОСОК” № 3/2020.
- Б. Америцій. Д. Європій.
Індій названий на честь кольору барвника – індиго. Назву „германій” утворено від латинізованої назви Німеччини (лат. Germania). Полоній (Po) названий на честь Польщі (лат. Polonia).
Отже, лише метали америцій і європій назвали на честь частин світу – Америки та Європи.
- Г. астроблемами.
Давні структури на поверхні Землі, що утворилися внаслідок падіння космічних об’єктів, називають астроблемами.
Читай про астроблеми у статтях Сергія Малинича „Зоряні рани на тілі Землі. Частина 1” „КОЛОСОК” № 5/2008 та „Зоряні рани на тілі Землі. Частина 2” „КОЛОСОК” № 6/2008.
- А. Внутрішні.
Море – це частина океану, більше чи менше відокремлена від нього ділянками суходолу, групами островів або підвищенням дна. За особливостями розташування розрізняють моря внутрішні й окраїнні. Внутрішні – це моря, що глибоко вдаються у суходіл і сполучаються з океаном однією або кількома протоками. До таких належать моря: Чорне, Азовське, Середземне, Балтійське, Червоне, Біле. Окраїнні моря – це ті моря, що мало вдаються у суходіл і слабо відокремлені від океану. Наприклад, Берингове, Баренцове, Карське моря.
Більше про водні багатства нашої планети читайте у газеті „КОЛОСОЧОК” № 4/2018 „Земля – планета „Вода”.
- Г. Коштовне каміння.
Карат (грец. κεράτιον − кератіон) − одиниця вимірювання маси, що використовується для коштовних каменів. Назва „карат” походить від латинської назви ріжкового дерева – Ceratoniasiliqua. Дивовижно, але насінини цієї рослини мають однакову масу − 0,19 г, що приблизно дорівнює карату (карат становить 0,2 г). В епоху Римської імперії ці плоскі бурі насінини використовували як важки для вимірювання маси коштовного каміння.
- В. Сім’янка.
Хто з вас хоча би раз не дмухав на кульбабу? Починаючи з весни, впродовж усього літа і навіть восени плоди кульбаби розлітаються в усі боки від найменшого подуву вітру. Справжнісінькі парашутисти! Наукова назва цих плодів-парашутиків − сім’янки.
- Б. Філателісти.
Зубцемір – спеціальна лінійка для вимірювання розміру зубцівки на поштових марках. Широко застосовується філателістами для опису та ідентифікації поштових марок та їхніх різновидів.
- Г. Кашалоти.
Спермацет − кашалотовий жир білого кольору з перламутровим блиском. Спермацет використовують для виготовлення свічок, мила та обробки шкіри. Він входить до складу лікарських мазей та косметичних кремів, оскільки забезпечує глибоке проникнення речовин у шкіру. Спермацет здавна був дуже цінною сировиною. Людина, в гонитві за прибутком, за сотні років значно зашкодила популяції цих тварин. Тому сьогодні полювання на кашалотів − під забороною.
- Г. Жаба.
Справжніх земноводних (тритонів, жаб, саламандр) не даремно називають амфібіями. У перекладі з грецької ця назва означає: той, хто живе „подвійним життям” (Аμφί – „обох видів”, βιος – „життя”). Спочатку амфібіями вчені називали всіх тварин, які можуть жити і на суші, і у воді, в тому числі тюленів, видр, бобрів, крокодилів та черепах. За сучасною класифікацією, амфібії – це лише ті, в кого крім легенів є додаткові органи дихання. Це тварини класу хребетних чотириногих, яких налічують усього понад 6 700 видів (разом з вимерлими), за іншими даними – 5 000 сучасних видів. Це відносно небагато, і 90 % амфібій складають жаби. Амфібії дихають легенями, шкірою тіла, рота і горла, а зябра мають лише деякі водні мешканці та пуголовки.
Докладніше про дихання земноводних читай у статті Олени Крижановської „Хто живе подвійним життям, або Затримайте дихання!” у журналі „КОЛОСОК” № 2/2017.
- Б. 2061.
Найвищою точкою території України є гора Говерла, що розташована у масиві Чорногора в Українських Карпатах. Її висота 2 061 м.
Про Говерлу та чорногорський хребет читай стаття Олега Крисюка „Чорногора”, „КОЛОСОК” № 5/2017.
- А. Райські птахи. В. Блакитні птахи.
Серед запропонованих у відповідях птахів справді існують райські птахи і сині птахи. Райські птахи – родина птахів, що належить до ряду горобцеподібних. Розміром вони різні – від великої синиці до галки. Більшість видів цієї родини мешкають на Новій Гвінеї і дрібних прилеглих островах, невелика кількість видів трапляється на Молуккських островах і в східній Австралії. Райські птахи відомі передусім завдяки яскравому й різноманітному забарвленню оперення самців, самки ж – однотонні: бурі, коричневі, зелені.
Синя пташка справді існує. Саме так називають вид птахів сімейства дроздових. Ареал їхнього поширення охоплює територію від Азії до Індонезійських островів у Південно-Східній Азії. Синій птах живе у гірських лісах на висоті приблизно від 2 400 до 3 000 м над рівнем моря.
А от сирени, фенікси та жар-птиці – казкові птахи.
- Г. Панама.
Панама – країна в Північній Америці на Панамському перешийку між Карибським морем і Тихим океаном, межує з Коста-Рікою на заході та Колумбією на сході. Вона сполучає Північну та Південну Америку та омивається Атлантичним та Тихим океаном. Територією країни проходить Панамський канал, який сполучає Тихий та Атлантичний океани і є важливим для судноплавства. Панамський канал відкриває практично безмежні можливості, проте кількість суден, які планують пропливти по ньому неймовірно велика. Найчастіше буває, що чекати своєї черги доводиться більше тижня. Рекордна кількість кораблів, які за добу пройшли по Панамському каналу, складає „всього” 65. Судно, навіть якщо це невелика яхта, не має права рухатися по каналу самостійно, його тягнуть спеціально призначені для цього поїзди, що отримали назву серед моряків „мули”.
- Б. Місяці.
Назви деяких гірських систем на Місяці відповідають і назвам на Землі. На Місяці, як і на Землі, є гірські системи: Карпати, Кавказ, Альпи, Апенніни, Кордильєри та Піренеї. На фото показано, який вигляд має гірська система Карпати на Місяці та на Землі.
- Б. Вологий чорнозем.
Предмети темних кольорів краще поглинають тепло, на відміну від світлих. Чорна земля поглинає більше тепла, ніж зелена трава. Отже, враховуючи те, що вологий чорнозем темний, він прогріється на сонці найкраще.
Детальніше про секрети теплоти, а також про історію створення термометра, читай в статті Олега Орлянського „Теплота і температура” в журналі „КОЛОСОК” № 4/2013.
- В. Зуби.
32 зуба = 8 різців + 4 ікла + 20 кутніх
У новонародженої дитини зубів у роті немає. Приблизно після шести місяців у дітей з’являються молочні зуби, які до 10–12 років замінюються на постійні. Молочних зубів 20, а у дорослої людини 32 зуби. Останні дві пари – зуби мудрості – у людини виростають зазвичай у 18–25 років.
Різці мають ріжучий край для відкушування їжі, ікла шматують їжу, малі та великі кутні зуби подрібнюють і перемелюють її. Cлина зволожує їжу, полегшує ковтання і знешкоджує частину бактерій. Вона містить речовини, які розпочинають травлення. Завдяки подрібненню їжі збільшується поверхня, на яку впливають ці речовини. Тому жуй добре!
- Д. розплавлений парафін.
У поході кожному учаснику варто мати сірники і запальничку, за допомогою яких найпростіше запалити вогонь. Зберігати їх треба у герметичній упаковці та використовувати лише тоді, коли намокнув або закінчився основний запас сірників. Стануть у пригоді в поході не лише господарські сірники, але й мисливські та спеціальні сірники для розпалювання вогнища. До речі, якщо звичайні сірники відсиріли, їх можна легко висушити за допомогою статичної електрики: для цього треба потерти сірник об сухе волосся на голові.
Щоб зберегти сірники сухими, покладіть їх разом з бічною стінкою сірникової коробки в порожню мисливську гільзу і залийте парафіном. Можна заховати коробку сірників, завернуту в папір, у металічну коробку, закрити її кришкою і замотати ізоляційною стрічкою або лейкопластиром. Є ще один дуже простий і ефективний спосіб: занурте сірники у розплавлений віск (парафін). Тепер вони не бояться вологи і загоряться навіть під дощем.
А досвідчені туристи вміють розпалити багаття навіть без сірників.
Про те, як добувати вогонь у екстремальних ситуаціях читай статтю Дарії Біди „Як добути вогонь? Частина 1” в журналі „КОЛОСОК” № 8/2013 та „Як добути вогонь? Частина 2” в журналі „КОЛОСОК” № 9/2013.
- Г. 9
Стародавні люди вдивлялися у нічне небо, намагаючись зрозуміти, на що схожі обриси деяких груп зір. Що підказувала їхня уява, ми бачимо на стародавніх зоряних атласах. Сьогодні кожен шанувальник астрономії знає, що на зоряному небі є 88 сузір’їв, з них 35 названі на честь тварин.
Деякі сузір’я отримали свої назви в глибоку давнину і, як правило, пов’язані з легендами та міфами: Велика Ведмедиця, Великий Пес, Гончі Пси, Лев, Вовк, Ворон, Голуб, Дельфін, Заєць, Змія, Кит, Лебідь, Мала Ведмедиця, Малий Кінь, Малий Пес, Малий Лев, Овен, Орел, Рак, Риби, Скорпіон, Тілець, Південна Риба.
Інша група тварин потрапила на небо в епоху Великих географічних відкриттів у XVI-XIX століттях: Жирафа, Журавель, Золота Риба, Летюча Риба, Лисичка, Муха, Павич, Райська Птиця, Рись, Тукан, Хамелеон, Ящірка. Більшість цих назв – своєрідний пам’ятник на небесах, який увіковічує перші подорожі в екзотичні південні країни. Ці сузір’я можна спостерігати здебільшого лише у Південній півкулі.
Докладніше про деяких тварин, які дали назви сузір’ям, читай в газеті „КОЛОСОЧОК” №3/2015 „Небесний зоопарк”.
- Д. Комодо.
Національний парк „Комодо” розташований на трьох великих островах вулканічного походження: Комодо, Ринка і Падар. Він знаходиться в центрі індонезійського архіпелагу.
Парк створений 1980 року з метою збереження найбільшої ящірки сучасної світової фауни – комодського варана. Вони живуть лише на цих островах і належать до реліктових видів фауни. Предками комодських варанів були змії, від яких величезні ящірки успадкували отруйну залозу. Місцеві жителі називають комодського варана „ора”, драконом Комодо, сухопутним крокодилом, гігантським вараном, але найчастіше – просто „комодо”. Найбільший із зареєстрованих комодських варанів мав розміри 3,13 м та масу 166 кг. Тварина опинилася під загрозою зникнення внаслідок господарської діяльності людини. Комодський варан занесений до Червоної книги МСОП і додатку I Конвенції про міжнародну торгівлю видами CITES.
Докладніше про національний парк „Комодо” читай у рубриці „Сім нових чудес природи” в журналі „КОЛОСОК” № 5/2013.
- А. Патент.
Патент – це документ, що засвідчує авторство на винахід та виключне право на використання його протягом певного терміну. Його видає Державне патентне відомство винахіднику або його правонаступнику. Дія патенту розповсюджується тільки на територію держави, в якій його видано. Термін дії патенту встановлюється національним законодавством (як правило, 15–20 років).
Термін „патент” походить від латинського слова „patere”, що означає „класти на огляд” (тобто – зробити доступним для широкого загалу), а також від словосполучення „letters patent”. У Середньовіччі це означало документ, виданий монархом або урядом, який засвідчував, що певна особа чи підприємство мають виключні права або монополію на певний вид діяльності.
Патенти у сучасному розумінні цього слова з’явилися 1474 року у Венеціанській Республіці. У цьому році був виданий указ, згідно з яким про реалізовані на практиці винаходи необхідно було сповіщати республіканську владу, для того щоб попередити використання винаходу іншими особами. Термін дії патенту складав 10 років. У 1623 році в Англії видали „Статут про монополії”, згідно з яким патенти видавалися на „проекти нових винаходів”. Перший патентний закон у США (Patent Act) видали 1790 року.
Щоб отримати патент, необхідно подати заявку до відповідного патентного відомства. Заявка на патент має містити опис винаходу та (в окремих випадках) докази його практичного спрямування.
В Україні Реєстр патентної інформації є офіційним документом, призначеним для реєстрації громадян країни, які хочуть засвідчити своє право на інтелектуальну власність, а також внесення всіх змін стосовно їхньої реєстрації.